Кримінологічна характеристика насильницької злочинності

0 302

Для ефективної боротьби зі злочинністю потрібні точні та повні знання про її стан, рівень, структуру, динаміку, географію, а також осіб злочинців. Все це становить зміст кримінологічної характерис­тики як злочинності в цілому, так і окремих її видів.
Зазначимо, що незважаючи на порівняно незначну частку на­сильницьких злочинів у загальній структурі злочинності (16-17%), вони відрізняються підвищеною суспільною небезпекою, ос­кільки пов’язані з тяжкими наслідками для потерпілих. Сучасна на­сильницька злочинність переважно носить побутовий, ситуативний характер. Разом з тим, зростає кількість організованих, заздалегідь підготовлених злочинів, які нерідко характеризуються особливою жорстокістю, зухвалістю, витонченістю.
Вивчення динаміки окремих видів найтяжчих насильницьких злочинів за останні роки свідчить про несприятливі кількісні і, особ­ливо, їх якісні зміни. За даними МВС України, у 1999 році було за­реєстровано разом із замахами 4624 навмисних убивства. В це чис­ло не входять 7047 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Не реєструються зазвичай і приховані убив­ства, замасковані під нещасні випадки або необережне позбавлення життя чи самогубство. Чимало людей зникли без вісти. Але в порів­нянні з іншими злочинами, латентність навмисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень відносно невелика.
Зауважимо, що протягом тривалого часу переважають убивства на побутовому ґрунті: у п’яних бійках, через сімейні конфлікти. Менше число припадає на убивства з метою приховання інших зло­чинів. Але тепер все частіше стикаємося з убивцями-маніяками та кілерами.
Як уже було сказано, у 1999 році зареєстровано 7047 тяжких ті­лесних ушкоджень —у півтора рази більше, ніж навмисних убивств і замахів на нього. Якщо в структурі злочинності навмисні убивства складають у середньому 0,8—1 %, то навмисні тяжкі тілесні ушко­дження — 1,2—1,5 %. Таким чином, у сумі ці два злочини станов­лять приблизно 2—2,5 %. Навмисні тілесні ушкодження середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, вчинені в стані сильного ду­шевного хвилювання, а також катування в структурі всієї злочин­ності становлять десь 3 %. Виходить, без урахування побоїв, легких тілесних ушкоджень, злісного хуліганства і зґвалтувань, кожний 20-й злочин призвів до смерті потерпілих і серйозних розладів здо­ров’я. Серед насильницьких злочинів хуліганство становить — 4,8 % (26872)’.
Серед насильницьких злочинів особливе місце займають зґвал­тування та інші статеві злочини. Зрозуміти сексуальних злочинців і їхні вчинки можна лише проникнувши у внутрішній світ цих людей. Є всі підстави вважати, що нікчемність є головною рисою насильників. До насильства, як правило, схильні слабкі особи, які не можуть налагодити з жінкою нормальні стосунки, тому й ґвалтують їх.

Кримінально-правовою статистикою 1999 року в Україні зареєст­ровано 1288 зґвалтувань і замахів на них. Це 0,2 % усіх злочинів. Важко сказати, чому число зареєстрованих зґвалтувань у 1999 році скоротилося порівняно з попереднім роком на 4 %, а з 1995 ро­ком — на 35,5 %’. Але ясно одне — наведені цифри не відобража­ють реального масштабу цих злочинів. Багато потерпілих із зрозумі­лих причин не звертаються зі скаргами. Дослідження показали, що серед жінок жертвами зґвалтування найчастіше стають такі катего­рії: а) особи нейтральної поведінки; б) надто довірливої поведінки; в) віктимної поведінки (аморальної і легковажно-сексуальної).
До групи нейтральної поведінки включені ті жінки, поведінка яких з огляду ситуації, що передувала вчиненню злочину, безпосе­редньо не пов’язана з виникненням у винного наміру зґвалтувати. У якихось взаєминах із злочинцем до цього потерпіла не була. В ос­новному це випадки несподіваного сексуального нападу. Нейтраль­на поведінка зафіксована в 64 % потерпілих.
До групи надто довірливої поведінки віднесені жінки, дії яких у ситуації, що передувала злочину, характеризувалися недостатньою завбачливістю щодо можливих наслідків своїх вчинків. Це, наприк­лад, спільне проведення дозвілля з малознайомими чоловіками, від­відання їх помешкання. Надто довірливою була поведінка в 14 % потерпілих.
І нарешті, віктимна поведінка створює ситуацію, за якої існує реальна загроза сексуального нападу. Така поведінка відмічена в 22 % потерпілих. Дуже часто провокуючим чинником є алкогольне сп’яніння жінки. Серед жертв зґвалтування переважають жінки у ві­ці до 25 років, 83,6 % — незаміжні. Більшість зґвалтувань відбува­ється вночі або ввечері (81,2 %) і лише 18,8 % у денний час.

Смотрите также  Тема: Множественность преступлений

Динаміка аналізованого злочину носить яскраво виражений се­зонний характер: у травні — вересні вчиняється понад 70% зґвал­тувань. Найкримінальніша територія — квартири (близько 25 %); у подвір’ях і на вулицях відбувається кожне п’яте зґвалтування, інші — у парках, лісі, полі тощо. Сексуальні напади на жінок — типово молодіжний злочин. Особи у віці до 21 року становлять се­ред насильників дві третини. Найвища злочинна активність у непов­нолітніх віком 16—17 років. На осіб понад 32 роки і старше припадає менше 10 % насильників. Зґвалтування нерідко супроводжу­ються іншими злочинами, зокрема, задоволенням статевої пристрас­ті у спотвореній формі, тяжкими тілесними ушкодженнями чи нав­мисними убивствами. Останнє властиве маніякам-садистам.
Інші статеві злочини такі як примушування жінки до статевого зв’язку, зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, розбе­щення неповнолітніх, мужолозтво займають незначну частку порів­няно із зґвалтуваннями.
Що стосується корисливо-насильницьких злочинів, то кримі­нальна статистика свідчить про те, що грабежі, вимагання і розбої склали 5 % від загальної злочинності 1999 року. А якщо до цього додати зареєстровані випадки здирства (3228) і бандитизму (96), то питома вага корисливого насильства в загальній злочинності набли­зиться до 6 %.
Латентність грабежів, вимагання і розбоїв порівняно з іншими корисливими злочинами невелика через тяжкість наслідків і за­інтересованість потерпілих. Інша справа з бандитизмом. Незважаю­чи на те, що в останні роки число зареєстрованих злочинів за стат­тею «Бандитизм» дещо зросло (якщо в 1995 році було розслідувано 34 справи, то в 1999 — уже 96), але далеко не відповідає дійсності. Як свідчить офіційна статистика МВС, кількість бандитських фор­мувань в Україні збільшується у геометричній прогресії. Сьогодні кожний четвертий злочин вчинюється членами організованих зло­чинних угруповань. Щомісяця органами внутрішніх справ знешкоджуються 10-15 банд.
В останні роки зростання таких тяжких злочинів, як здирства і розбої не лише призупинилося, але й значно зменшилося. У 1999 році їх було зареєстровано 28013, — на 4 % менше, ніж у 1998 р., і на 9,6 % менше, ніж у 1997 році. За даними деяких досліджень, вуличні здирства і розбої становлять 70 % від усіх епізодів.
Збільшилося число нападів бандитських угрупованьна туристичні автобуси, вантажівки дальніх перевезень, на водіїв легкових автомобілів і таксистів. Ступінь небезпеки такого розбою дуже ви­сока, оскільки часто застосовується зброя в поєднанні з крадіжкою машин і вбивством водіїв.
Особливий різновид становлять напади з проникненням у приміщення організацій чи квартир. Пограбування офісів комерційних структур, магазинів і банків супроводжується застосуванням вогне­пальної зброї або її імітації. Не менш небезпечні розбійні напади на квартири. Побоюючись викриття й усуваючи свідків, бандити іноді вбивають усіх мешканців — навіть малих дітей. Жертвами таких на­падів, як правило, стають заможні люди із сумнівними прибутками. Розраховують на те, що потерпілі не будуть звертатися до правоохо­ронних органів.
Понад 50 % здирств і розбоїв вчиняються групами, у яких бе­руть участь від двох до шести осіб. Майже всі ці злочини, вчинені неповнолітніми, носять груповий характер. Вогнепальна зброя вико­ристовується у 12 % цих злочинів, холодна — майже в половині.
Розкриття корисливих насильств досить високе — 74—75 % розбоїв і 38 % грабежів. Цьому сприяє відкритий характер пося­гань, тяжкість наслідків і підвищена зацікавленість міліції в їх роз­критті.
Звертає на себе увагу молодий вік грабіжників і бандитів: непов­нолітні — 25,2 %, особи у віці 18—25 років — 32 %, 26—35 років — 34,8 %, старші 35 років — 8 %. Отже, понад 90 % здирників та розбійників — особи, не старше 35 років. За родом своїх занять це робітники (близько 28 %), учні (11,4 %), службовці (2,8 %). Май­же 40 % становлять не зайняті ні роботою, ні навчанням. Є підста­ви вважати, що остання категорія збільшуватиметься зі зростанням безробіття.
Значне місце в структурі насильницько-корисливих злочинів займає так званий «рекет» — найнебезпечніша форма вимагання. Рекет характеризується особливою агресивністю і жорстокістю. Для досягнення своїх цілей рекетири використовують залякування, захоплення заручників, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, ка­тування, убивства.
Незважаючи на те, що латентність здирства і так висока, офіцій­на статистика вказує на постійне його зростання. У 1999 році, за да­ними МВС України, зареєстровано 3228 здирств, що на 14,3 % біль­ше, ніж у 1997 році. Здирники діють, як правило, у складі організо­ваних груп і контролюють певну територію або вид бізнесу. Зазда­легідь обумовлені суми вимагачі одержують регулярно і не допускають конкуренції, тобто повторного здирства з боку інших осіб. Це так зване «мирне» вимагання, з яким більшість бізнесменів погодилася. Але частішають випадки «агресивного» здирства, коли злочинці завозять жертву у безлюдне місце та знущаються, вима­гаючи віддати цінності.
Кримінологічні дослідження дозволили визначити три основні типи, насильницьких злочинців.
До першого з них відносяться особи з чітко вираженою агресив­но-насильницькою антисоціальною спрямованістю. Йдеться про тих, хто орієнтований на поведінку, небезпечну для життя і здоров’я ін­ших людей. Їм властиві негативно зневажливе ставлення до особи, її найважливіших благ, переконаність у допустимості насильниць­ких засобів вирішення конфліктів. Посягання на життя чи здоров’я людини є для них ланкою в ланцюзі постійних актів агресивної по­ведінки в різних ситуаціях. Такий стереотип поведінки — результат глибокої деформації їхньої особи, специфічний продукт егоцентрич­ної орієнтації. У загальній кількості засуджених за насильницькі злочини ці особи становлять близько половини.
До другого типу належать злочинці, що характеризуються в ці­лому негативно, припускали й раніше різні правопорушення, але спрямованість яких на вчинення посягань проти особи явно не ви­ражена. Насильницький злочин виступає як засіб заволодіння пев­ними цінностями, в ім’я яких приносяться в жертву блага іншої лю­дини. Цей тип насильницьких злочинців можна назвати «проміж­ним»; він становить 20 %.
До третього типу відносяться так звані ситуаційні або випадко­ві злочинці, тобто ті, які до злочину характеризувалися позитивно чи нейтрально, а саме посягання вчинили під впливом несприятли­вої життєвої ситуації. У їх поведінці відсутні ознаки, властиві пред­ставникам двох попередніх типів. Вони застосовують насильство як реакцію на ситуацію, що сприймається ними як гостро конфліктна. Серед насильницьких злочинців такі особи становлять близько ЗО %.
Природно, що засоби профілактичного впливу на представників названих груп мають бути диференційованими. Щодо перших двох типів злочинців вони зводяться до усунення антисоціальної спрямо­ваностіїх особи, а стосовно третього типу головним є нейтралізація зовнішніх криміногенних факторів.

Войти с помощью: 
Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Будем рады вашим мыслям, пожалуйста, прокомментируйте.x
()
x