ТЕМА 12. Насильницька злочинність

0 191

Насильство є таким же стародавнім, як і саме людство. Із розвитком цивілізації його прояви не лише не зменшилися, а навпаки, набули катастрофічних розмірів. Війни, заколоти, революції, страти, терори стали ледве чи не нормою життя людей. Знищувалися племена і народи як у часи біблійні, так і в освіченому XX столітті.Невипадково хтось із класиків образно назвав насильство «повитухою історії”.
Типовими проявами насильства є: позбавлення життя, заподіяння тілесних ушкоджень, зазіхання на статеву недоторканність, захоплення заручників, здирство й інші способи вилучення майна, катування і застосування незаконнихметодів впливу стосовно затриманих і підслідних; перевищення влади, позбавлення різноманітних прав і свобод, жорстоке поводження з дітьми тощо.
Перелічені види насильства в юридичній літературі прийнято називати «насильницькими злочинами».
3 позицій кримінології, поняття «насильницька злочинність» є теоретично обґрунтованим. В основі об’єднання зазначених діянь в окрему кримінологічне значиму групу лежать наступні критерії:
1) об’єкт посягання — суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, які забезпечують недоторканість фізичного статусу особи;
2) форма вини — прямий умисел;
3) спосіб дій злочинця — фізичне або психічне насильство;
4) насильство відбувається проти волі потерпілого. З урахуванням вказаних ознак, під насильницькими злочинами слід розуміти навмисні кримінально-карані діяння, що посягають на фізичні блага (життя і здоров’я) особи і чиняться проти її волі шляхом фізичного або психічного насильства. Виходячи з цього визначення, до насильницьких злочинів треба віднести: навмисні убивства: навмисні тілесні ушкодження; поєднане з насильством хуліганство; зґвалтування; побої і катування; доведення до самогубства; погрозу вчинити убивство.
Для ефективної боротьби зі злочинністю потрібні точні та повні знання про її стан, рівень, структуру, динаміку, географію, а також (осіб злочинців. Все це становить зміст кримінологічної характерис­тики як злочинності в цілому, так і окремих її видів.
Сучасна на­сильницька злочинність переважно носить побутовий, ситуативний характер. Разом з тим, зростає кількість організованих, заздалегідь підготовлених злочинів, які нерідко характеризуються особливою жорстокістю, зухвалістю, витонченістю.
Зауважимо, що протягом тривалого часу переважають убивства На побутовому ґрунті: у п’яних бійках, через сімейні конфлікти. Менше число припадає на убивства з метою приховання інших зло­чинів, Але тепер все частіше стикаємося з убивцями-маніяками та галерами.
Якщо в структурі злочинності навмисні убивства складають у середньому 0,8—1 %, то навмисні тяжкі тілесні ушко­дження — 1,2—1,5 %. Таким чином, у сумі ці два злочини станов­лять приблизно 2—2,5 %. Навмисні тілесні ушкодження середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, вчинені в стані сильного ду­шевного хвилювання, а також катування в структурі всієї злочин­ності становлять десь 3 %. Виходить, без урахування побоїв, легких тілесних ушкоджень, злісного хуліганства і зґвалтувань, кожний 20-й злочин призвів до смерті потерпілих і серйозних розладів здо­ров’я. Серед насильницьких злочинів хуліганство становить — 4,8 %.

Смотрите также  Принципы уголовной ответственности

Серед насильницьких злочинів особливе місце займають зґвал­тування та інші статеві злочини. Зрозуміти сексуальних злочинців і їхні вчинки можна лише проникнувши у внутрішній світ цих людей. Є всі підстави вважати, що нікчемність є головною рисою насильників. До насильства, як правило, схильні слабкі особи, які не можуть налагодити з жінкою нормальні стосунки, тому й ґвалтують їх.
Багато потерпілих із зрозумілих причин не звертаються зі скаргами. Дослідження показали, що серед жінок жертвами зґвалтування найчастіше стають такі катего­рії: а) особи нейтральної поведінки; б) надто довірливої поведінки; в) віктимної поведінки (аморальної і легковажно-сексуальної).
Динаміка аналізованого злочину носить яскраво виражений се­зонний характер: у травні — вересні вчинюється понад 70 % зґвал­тувань. Найкримінальніша територія — квартири (близько 25 %); у подвір’ях і на вулицях відбувається кожне п’яте зґвалтування, інші — у парках, лісі, полі тощо. Сексуальні напади на жінок — типово молодіжний злочин, Особи у віці до 21 року становлять се­ред насильників дві третини. Найвища злочинна активність у непов­нолітніх віком 16—17 років. На осіб понад 32 роки і старше припадає менше 10 % насильників. Зґвалтування нерідко супроводжу­ються іншими злочинами, зокрема, задоволенням статевої пристрас­ті у спотвореній формі, тяжкими тілесними ушкодженнями чи нав­мисними убивствами. Останнє властиве маніякам-садистам.

Інші статеві злочини такі як примушування жінки до статевого зв’язку, зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, розбе­щення неповнолітніх, мужолозтво займають незначну частку порів­няно із зґвалтуваннями.
Що стосується корисливо-насильницьких злочинів, то кримі­нальна статистика свідчить про те, що грабежі, вимагання і розбої склали 5 % від загальної злочинності 2010 року. А якщо до цього додати зареєстровані випадки здирства (3228) і бандитизму (96), то питома вага корисливого насильства в загальній злочинності набли­зиться до 6 %.
Збільшилося число нападів бандитських угруповань на турис­тичні автобуси, вантажівки дальніх перевезень, на водіїв легкових автомобілів і таксистів. Ступінь небезпеки такого розбою дуже ви­сока, оскільки часто застосовується зброя в поєднанні з крадіжкою машин і вбивством водіїв.
Особливий різновид становлять напади з проникненням у примі­щення організацій чи квартир. Пограбування офісів комерційних структур, магазинів і банків супроводжується застосуванням вогне­пальної зброї або її імітації. Не менш небезпечні розбійні напади на квартири. Побоюючись викриття й усуваючи свідків, бандити іноді вбивають усіх мешканців — навіть малих дітей. Жертвами таких на­падів, як правило, стають заможні люди із сумнівними прибутками. Розраховують на те, що потерпілі не будуть звертатися до правоохо­ронних органів.
Звертає на себе увагу молодий вік грабіжників і бандитів: непов­нолітні — 25,2 %, особи у віці 18—25 років — 32 %, 26—35 років — 34,8 %, старші 35 років — 8 %. Отже, понад 90 % здирників та розбійників — особи, не старше 35 років. За родом своїх занять це робітники (близько 28 %), учні (11,4 %), службовці (2,8 %). Май­же 40 % становлять не зайняті ні роботою, ні навчанням. Є підста­ви вважати, що остання категорія збільшуватиметься зі зростанням безробіття.
Значне місце в структурі насильницько-корисливих злочинів займає так званий «рекет» — найнебезпечніша форма вимагання. Рекет характеризується особливою агресивністю і жорстокістю. Для досягнення своїх цілей рекетири використовують залякування, захоплення заручників, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, ка­тування, убивства.
Типи насильницьких злочинців: особи з чітко вираженою агресив­но-насильницькою антисоціальною спрямованістю; злочинці, що характеризуються в ці­лому негативно, припускали й раніше різні правопорушення,але спрямованість яких на вчинення посягань проти особи явно не ви­ражена; ситуаційні або випадко­ві злочинці.
Чинники насильницьких злочинів: негативний вплив мікросередовища; пияцтво; неприязні міжособистісні стосунки; конфліктні ситуації між злочинцем і потерпілим; криміналізація особи; недостатній контроль за засудженими в місцях позбавлення волі; недоліки у здійсненні профілактики насильницьких злочинів; недоліки в сфері розкриття насильницьких злочинів.
Студенти мають засвоїти, що детермінанти насильницької злочинності мають свою специфіку, проте вони діють не самі по собі, а в контексті з соціаль­но-економічними, політичними, культурологічними та іншими кримі­ногенними факторами.
Попередження насильницьких, як і інших злочинів, базується на позитивних загальносоціальних зрушеннях економічного, культур­но-виховного, правового, організаційного характеру, що дає можли­вість протистояти криміногенним чинникам. зміни ідеологічних цін­ностей у суспільстві дуже схильна до негативних впливів, імітації протиправним варіантам поведінки;
До спеціально-кримінологічних засобів попередження насильницьких злочинів належать:
1). Застосування кримінально-правових норм так званої «подвій­ної превенції» для своєчасного реагування на погрози убивством, тяжкими тілесними ушкодженнями, на готування до вчинення зло­чинів, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність тощо.
2). Послідовна й наступальна боротьба з пияцтвом та наркома­нією. У цій справі не можна ігнорувати й правові заходи боротьби з цими негативними явищами, які дістали своє відображення у нор­мах кримінального законодавства.
3). Своєчасне реагування на правопорушення, що чиняться на ґрунті сімейних та інших побутових конфліктів. Відповідно до статистики, сьогодні в Україні понад 60 % злочинів проти особи вчинюється у побуті.
4). Запобігання криміногенним впливам рецидивістів і професій­них злочинців. Це пов’язано з: обмеженням поширення злодійських традицій та звичаїв, особливо в середовищі неповнолітніх і молоді;
5). Поліпшення якості профілактичної роботи в маргінальному і середовищі.
6). Підвищення ефективності діагностики психічних аномалій і акцентуацій у осіб з девіантною поведінкою й тих, хто перебуває на профілактичному обліку органів внутрішніх справ.
7). Посилення боротьби з організованою злочинністю. тощо; в) розши­рення нелегального обігу зброї та вибухових речовин.
8). Забезпечення належної охорони громадського порядку. У цій справі правоохоронним органам основну увагу треба зосередити на таких моментах:
9). Своєчасність профілактичного впливу на осіб із підвищеним ступенем віктимності.
 
Питання для самостійного опрацювання:
1. Поняття і види насильницьких злочинів.
2. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності.
3. Детермінанти насильницької злочинності.
4. Профілактика насильницької злочинності.
5. Класифікація вбивств.
6. Мотивація насильницьких злочинів
 
Література:
1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии. – М., 1989
2. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000
3. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.;2001
4. Гуров А.И. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия.-Киев, 1988
5. Гаухман Л.Д. Организованная преступность: понятие, виды, тенденции, проблемы уголовно-правовой борьбы.-М.,1993
6. Организованная преступность. Круглий стол.-М., 1989
7. Солопанов Ю.В. Криминологическое прогнозирование и планирование борьбы с преступностью.-М., 1983
8. Закалюк А.П. Прогнозирование предупреждения индивидуального преступного поведения.-М., 1986
9. Конвенція ООН проти транснаціональної організованної злочинності.-Палермо, 2000
10.Карпец И.И. Актуальные проблемы борьбы с организованной преступностью. –М., 1990

Войти с помощью: 
Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Будем рады вашим мыслям, пожалуйста, прокомментируйте.x
()
x