ТЕМА 7. Організована злочинність

0 212

Організована злочинність — це особливе суспільне небезпечне яви­ще, «верхівка злочинності». В основі виокремлення цього виду злочин­ності лежить характер і ступінь взаємодії злочинців при здійсненні про­типравної діяльності. Вона проходить на підставі згуртування осіб, роз­межування між ними злочинних ролей, ієрархічності системи взаємовід­носин. Чим вищий рівень організованості у групі, тим більше управлінські функції відділяються від безпосередньо виконавчих. Орга­нізатори можуть ставити загальні завдання, визначати лінію поведінки, забезпечувати систему координації дій різних учасників, їх безпеку.
Злочинні об’єднання, залежно від рівня їх стійкості, професійності, сфери діяльності, правового становища у легальних структурах суспіль­ства тощо, можна розділити на такі види: 1) проста організована група; 2) структурована організована група; 3) організоване злочинне; 4) банда; 5) мафіозне об’єднання.
З кримінологічної точки зору, злочинна організація передусім харак­теризується певною структурою, в якій виділяються: а) ієрархічність; б) розподіл ролей і функцій; в) наявність «нормативних приписів»; г) самофінансування; д) систематична злочинна діяльність.
На сучасному етапі вітчизняна організована злочинність характери­зується такими основними ознаками:
1) виражена організаційно-управлінська структура, чітка ієрархія, наявність спільних для всіх членів групи норм поведінки, санкцій і зао­хочень;
2) плановий і законспірований характер злочинної діяльності, загаль­на мета, орієнтування на отримання значних матеріальних ресурсів у ре­зультаті приватизації державної власності та прибутків від тіньового обі­гу капіталів при мінімальному ризику;
3) система заходів щодо нейтралізації всіх форм соціального контро­лю з використанням розвідки і контррозвідки: виявлення планів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, підкуп їх співробітників, проникнен­ня на посади в державні структури;
4) наявність великих фондів (як у гривнях, так і в іноземній валюті), що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, у тому числі нелегальної, з метою отримання надприбутків, контролю в своїх інтере­сах відповідних ринків, засобів масової інформації, матеріальної підтрим­ки членів групи та їхніх родичів, оплати послуг адвокатів тощо;
5) розмежування сфер впливу — кооперація організованих злочин­них угруповань у різних галузях господарства, створення «чорного рин­ку» товарів та послуг (незаконний обіг наркотиків, зброї, порнобізнес, проституція);
6) активне поширення членами організованої злочинності криміналь­ної субкультури, особливо серед молодого покоління.

Смотрите также  Бактерии и актиномицеты — продуценты антибиотиков

Основними видами злочинної діяльності кримінальних угруповань є незаконний обіг наркотиків, зброї, , нелегальне ввезення на територію України автотранспортних засобів, порнобізнес та сутенер­ство, зловживання в сфері приватизації державного майна, банківсько-кредитній системі, фіктивне підприємництво.
Варто також зазначити, що організована злочинність внаслідок бага­тьох факторів характеризується високою латентністю. Тому офіційна кримінально-правова статистика відображає лише надводну частину цього айсбергу.
Студенти мають знати, що організована злочинність склалася об’єктивно на ґрунті серйозних соціально-економічних, політичних, ідеологічних, моральних, правових та інших проблем, що виникають у суспільстві. Це не просто новий вид злочинності, а особливе суспільно-негативне явище, тісно пов’язане з ті­ньовою економікою і корупцією.
Значною мірою організована злочинність пов’язана з найважливішим сектором тіньової економіки — «чорним» ринком товарів і послуг. «Чор­ний» ринок у загальному плані — це сукупність економічних відносин, які складаються при протиправному обміні товарами та послугами, що задовольняють потреби населення.
Однією з важливих властивостей організованої злочинності є здат­ність швидко змінювати свій профіль (диверсифікація). Суттєвим чинником організованої злочинності є політична неста­більність у суспільстві. Організованій злочинності сприяє й те, що протиправна поведінка стала елементом способу життя багатьох верств населення. Відбувається переоцінка соціальних цінностей, кримінально-правові заборони стають все менш дієвими, а деякі форми злочинної поведінки сприймаються як нормальна ділова активність. Чинником існування організованої злочинності є й те, що вона — при недоліках боротьби з нею — здатна до самодетермінації, справляє зворот­ній негативний вплив на обставини, що її обумовлюють, у тому числі на економіку, соціальну ситуацію, політику, духовну сферу тощо.

Окремо слід вказати на прорахунки (й дуже істотні) в стратегії і так­тиці боротьби з організованою злочинністю. По-перше, недооцінювався і практично не враховувався стан цієї злочинності, незадовільно аналізу­валися результати боротьби з нею та не визначалися пріоритетні напря­ми протидії їй, не здійснювалося програмно-цільове планування та його належне ресурсне забезпечення. По-друге, оперативні підрозділи та слідчі апарати органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, вико­ристовували застарілі методи викриття й розслідування злочинів органі­зованих угруповань, обліку та звітності про результати своєї роботи. По-третє, на сьогоднішній день немає досконалої правової бази боротьби з цією злочинністю, у той час як кримінальна ситуація змінюється стрім­кими темпами. По-четверте, недостатньо використовуються запобіжні заходи, спрямовані на усунення детермінантів злочинності. По-п’яте, професійна підготовка співробітників правоохоронних органів не повною мірою відповідає вимогам часу, серед них збільшується кількість моло­дих фахівців, які не мають відповідного досвіду. Разом з тим, ватажки організованої злочинності ведуть цілеспрямовану роботу, спрямовану на дискредитацію правоохоронців, прагнуть за підкуп залучити до своїх ма­хінацій окремих їх представників.
До недоліків у правоохоронній діяльності, які сприяють існуванню організо­ваної злочинності, належать:
Ø неготовність деяких підрозділів і служб діяти в умовах суттєвої зміни кримінологічної ситуації, яка відображає процеси консолідації, кооперування і професіоналізації кримінального світу;
Ø недостатньо цілеспрямований пошук осіб — можливих учасників організованого злочинного угруповання, в тому числі у місцях виконан­ня покарань;
Ø слабка оперативна робота з контролю за діяльністю лідерів зло­чинних угруповань, недосконалі тактичні прийоми документування їх діяльності;
Ø недостатнє технічне забезпечення правоохоронних органів, а також випадки зради з боку окремих правоохоронців.
Питання для самостійного опрацювання:
1. Поняття організованої злочинності та організованої групи і її ознаки.
2. Кримінологічна характеристика організованої злочинності.
3. Детермінанти організованої злочинності.
4. Поняття транснаціональної організованої злочинності.
5. Відмивання „брудних” грошей злочинними організаціями.
6. Протидія організованій злочинності.
7. Мафія. Історія виникнення.
8. Співвідношення мафії і організованої злочинності.
9. Традиційні схеми відмивання „брудних” грошей
Література:
1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии. – М., 1989
2. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000
3. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.;2001
4. Гуров А.И. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия.-Киев, 1988
5. Гаухман Л.Д. Организованная преступность: понятие, виды, тенденции, проблемы уголовно-правовой борьбы.-М.,1993
6. Организованная преступность. Круглий стол.-М., 1989
7. Солопанов Ю.В. Криминологическое прогнозирование и планирование борьбы с преступностью.-М., 1983
8. Закалюк А.П. Прогнозирование предупреждения индивидуального преступного поведения.-М., 1986
9. Конвенція ООН проти транснаціональної організованної злочинності.-Палермо, 2000
10. Карпец И.И. Актуальные проблемы борьбы с организованной преступностью. –М., 1990

Войти с помощью: 
Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Будем рады вашим мыслям, пожалуйста, прокомментируйте.x
()
x