Вимоги до джерел прогнозування

0 235

Вступ
ПЛАН
Одеса – 2011
 
 1. Характеристика основних положень кримінологічного прогнозування.
2. Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки.
3. Основи кримінологічного планування.
 
 Прогнозування злочинності — це передбачення ймовірних змін тенденцій та закономірностей злочинності у майбутньому.
Розроблені кримінологією прогнози про майбутній стан злочинності в тому чи іншому регіоні або всій країні є підґрунтям для планування заходів, спрямованих на попередження злочинів. Прогнозування взагалі являє собою процес наукового пізнання майбутнього за допомогою вивчення тенденцій розвитку будь-якого явища, а прогноз є підсумковим судженням, висновком прогнозування.
Необхідно зазначити, що деякі вчені поняття “прогнозування злочинності” та “кримінологічне прогнозування” вважають тотожними, а інші навпаки, підкреслюють їх відмінність. Останні аргументують свою думку тим, що поняття “кримінологічне прогнозування” є більш широким, так як включає в себе не тільки прогнозування злочинності, а й інших антисуспільних явищ, а також тенденцій і закономірностей розвитку правоохоронних органів, каральної практики, системи органів, що приймають участь у попередженні (профілактики) злочинів і т.ін.
Для спрощення викладення матеріалу будемо вважати ці поняття тотожними.
Існує особлива наука про закони та методи прогнозування – прогностика. Значення цієї науки у всіх галузях людської діяльності важко переоцінити. Хоча прогноз завжди являє собою ймовірне судження, це не суперечить його об`єктивності. Злочинність належить до класу явищ, розвиток і рух яких підпорядковуються тільки законам теорії ймовірності. Як масове явище, злочинність являє собою відносно стійку ймовірну систему, параметри і динаміка якої підпорядковуються статистичним закономірностям. Визнання злочинності ймовірною системою з стійкими параметрами теоретично обґрунтовує принципову можливість відносно надійного кримінологічного прогнозування.
Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування є одним із найбільш головних завдань сучасної науки.
1. Характеристика основних положень кримінологічного прогнозування
Людині властиве передбачення майбутнього для того, щоб правильно спланувати свої подальші дії.
Зазвичай розрізняють три види передбачення:
Перший — це передрікання, яке здійснюється найчастіше на буденному, поверхневому рівні.
Другий вид — прогнозування, що базується на наукових засадах, кількісних та якісних параметрах якогось явища, що відображають об’єктивні закономірності його теперішнього і можливого майбутнього стану.

Третій вид — планування, яке, поряд з передбаченням майбутнього розвитку явищ і процесів, вказує на необхідність здійснення певних заходів для позитивного впливу на них.
Найчастіше прогнози поділяються на соціальні, спрямовані на передбачення динаміки суспільних явищ, та індивідуальні, які прогнозують поведінку окремих осіб. У широкому розумінні індивідуальні прогнози теж є соціальними, оскільки поведінка людини має суспільний характер. За галузевим принципом розрізняють політичні, економічні, науково-технічні, демографічні, кримінологічні та інші види прогнозів.
Кримінологічне прогнозування є частиною соціального прогнозу, який охоплює всі явища і процеси життєдіяльності суспільства: перспективи розвитку науки й техніки, економіки, демографічних й етнічних процесів, охорони здоров’я, освіти, мистецтва, держави і права тощо. Тому видами галузевого прогнозування можуть бути будь-які специфічні сфери суспільства. Однією з важливих галузей соціального прогнозування є передбачення розвитку кримінологічне значимих явищ і процесів.
Відомо, що соціальне управління є цілеспрямованою діяльністю з реалізації конкретних завдань. Воно неможливе без наукового передбачення тих чи інших явищ суспільного життя. Сказане стосується тієї сфери, яку вивчає кримінологія. Спираючись на виявлені у процесі наукового аналізу чинники, які обумовлюють існування злочинності, кримінологи визначають ймовірність майбутнього її стану, тенденцій розвитку, динаміки, зміни якісних характеристик і на цій основі пропонують відповідні заходи боротьби з цим негативним явищем. У найзагальнішому вигляді прогнозування здійснюється так. Суб’єкт прогнозування спостерігає обраний об’єкт, виявляє його основні закономірності і, підставивши у ці закономірності певні емпіричні дані, складає прогноз на майбутнє. Очевидно, що чим довший термін прогнозу, тим менша його точність.

Кримінологія з часу свого виникнення чимало зробила для з’ясування сутності злочинності, її факторів, тенденцій розвитку тощо. Нині перед нею постало актуальне завдання передбачити характер злочинності в майбутньому, аби вже зараз розробити комплекс заходів, спрямованих на протидію їй. Ще в 1853 р. на 1-му Міжнародному статистичному конгресі А. Кетле висловлювався за можливість встановлення закономірностей розвитку злочинності на підставі відповідного статистичного матеріалу, а відтак і можливість її прогнозування. Певного розмаху кримінологічне прогнозування набуло з середини 60-х років минулого століття, коли виникли для цього нові передумови, а саме: були розроблені загальнотеоретичні проблеми злочинності і соціального прогнозування, з’явилися можливості використання ЕОМ, а згодом — і персональних комп’ютерів, підготовлені кадри кримінологів, озброєних новітньою методикою досліджень.
Розгляд питань кримінологічного прогнозування почнемо із з’ясування центральних понять науки прогностики.
Прогнозування — це процес отримання наукового знання про майбутнє, що ґрунтується на закономірностях певних явищ, у результаті аналізу їх стану в минулому і сьогоденні.
Прогноз — це результат передбачення, висновок про ймовірність настання певних змін в об’єкті дослідження.
Соціальний прогноз виконує такі функції:
— орієнтуючу (вибір найоптимальнішої цілі та шляхів її досягнення, а також пріоритетних напрямів розвитку);
— нормативну (визначення основних соціальних потреб у майбутньому та способів їх задоволення);
— попереджувальну (визначення можливих негативних наслідків того чи іншого явища).
Кримінологічне прогнозування- це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності чи ймовірності вчинення конкретного злочину.
Кримінологічний прогноз- це висновок (імовірне судження), що отримують у результаті прогнозування, тобто судження про майбутній рівень, структуру та динаміку злочинності, про небезпеку вчинення злочину конкретною особою, а також про детермінанти злочинності й засоби впливу на неї.
Варто звернути увагу на співвідношення понять гіпотези та прогнозу. Гіпотеза — це теж імовірне судження, засноване на науково пізнаних закономірностях розвитку визначеної системи. Та, на відміну від прогнозу, це завжди судження про події минулого чи сьогодення. Прогноз спирається на достовірні факти й на гіпотези. Гіпотези виникають іноді як результат інтуїції. Однак у підставі такої інтуїції закладені знання та досвід.
Важливою проблемою методології прогнозування є виявлення чинників, які детермінують майбутнє. Майбутнє — такий стан явищ, процесів, який випливає з сучасного та має корені в минулому. Об’єктивні умови містять зародки майбутнього у формі нових елементів. Однак визначити їхнє майбутнє можна тільки на підставі законів розвитку певних об’єктів. Закони постають як зв’язки між явищами, що за певних умов діють незмінно, постійно та відповідним чином. Отже, соціальні факти й процеси, особливо нові, а також закони їхнього розвитку є носіями інформації про майбутнє.
Основою прогнозування майбутнього, випереджального відображення є досвід минулого. Його накопичує нервова система завдяки властивості нервової тканини «записувати» минулі події. Повторюваність же, циклічність подій створюють об’єктивні передумови для передбачення майбутнього. Оцінка людьми перспектив розвитку явищ, процесів на основі попереднього досвіду за аналогією з уже відомими подібними явищами та процесами є одним з основних джерел інформації про майбутнє.
Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування — одне з першочергових завдань сучасної науки. Без прогнозу неможливе планування боротьби зі злочинністю, її запобігання. Кожний законодавчий акт, кожна урядова постанова та інші державні рішення повинні піддаватися попередній кримінологічній експертизі, складовою частиною якої є науково обґрунтоване судження про те, який уплив справить реалізація проекту на стан злочинності. Кримінологічну експертизу повинні проходити й проекти кримінальних законів. Річ у тім, що, як це не парадоксально, на перший погляд, деякі кримінально-правові заборони та розпорядження не стільки протидіють злочинності, скільки породжують її.
Подальший розвиток кримінології і суміжних з нею наук дають для прогнозування дедалі більше фактичного матеріалу, забезпечують його глибоке теоретичне обґрунтування. Кримінологічні прогнози — не самоціль. Вони дають можливість не тільки передбачати майбутнє злочинності, а й слугують керівництвом до дії у складному процесі боротьби зі злочинністю. Кримінологічне прогнозування — процес інтерактивний (тобто такий, що постійно повторюється) і за своєю суттю безперервний. Він вимагає систематичних уточнень у міру отримання нових даних про злочинність, її детермінанти, а також про попереджувальну діяльність. Відзначаючи велику роль прогнозування у боротьбі зі злочинністю, водночас слід враховувати, що для кожної галузі знань існують свої межі пізнання, реальні можливості передбачення. Достовірність кримінологічних прогнозів сягає 60 — 70 %.
Узагальнюючи сказане, кримінологічне прогнозування можна визначити як процес наукового передбачення змін тенденцій, кількісних і якісних характеристик злочинності, її детермінант, особи злочинця, діяльності з попередження злочинів у майбутньому, а також перспектив розвитку самої кримінологічної науки.Кримінологічний прогноз є різновидом соціального передбачення, методологічні основи якого розроблено соціологією та політологією. Кримінологічне прогнозування вказує на умови, що максимально стимулювали б сприятливі для суспільства тенденції злочинності (зниження темпів приросту, стабілізація, зниження рівня тощо). Отож кримінологічний прогноз багатоваріантний, тобто викладається за схемою «якщо буде зроблене те-то, настають такі-то результати». Деякі варіанти можуть бути навіть «саморуйнівними», тобто виходити з того, що визначений обсяг та інтенсивність запропонованих заходів і їхнього ресурсного забезпечення припинять розвиток прогнозованих тенденцій злочинності.
У кримінологічному прогнозуванні необхідне використання:
— статистичних даних і результатів вибіркових досліджень не менш, а ніж за п’ять попередніх років, які характеризують стан і тенденції соціальних процесів, що стали інтенсивно впливати на злочинність;
— даних про прогнозовані зміни стану та тенденцій цих процесів на період прогнозу;
— статистичних даних і результатів вибіркових досліджень, які характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності не менш, а ніж за п’ять попередніх років загалом, а також за видами, за контингентами злочинців, за територіальним розподілом, за об’єктом посягання, за мотивацією і способами та ін.;
— статистичних даних і результатів вибіркових досліджень, які характеризують обсяг, структуру, тенденції практики застосування заходів профілактики та кримінально-правових заходів за той же період;
— даних про передбачувані на прогнозований період зміни, що відбулися за 10 попередніх років у правовому регулюванні, організації та ресурсному забезпеченні боротьби зі злочинністю та їхній уплив на стан злочинності;
— даних про стан і тенденції громадської думки на момент підготовки прогнозу в зіставленні з даними за один-три попередніх роки;
— даних про нові види злочинів, нові форми та способи злочинних дій;
— даних про злочини, що мають міжрегіональний і міждержавний характер;
— інформації про стан і прогнози злочинності та боротьби нею в регіонах і за рубежем.
Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування є одним з найосновніших завдань сучасної науки. Ступінь імовірності кримінологічного прогнозу залежить від взяття до уваги комплексу факторів, які використовують у прогнозуванні. Під час прогнозування необхідно зважати не тільки на статистичні дані про злочинність і осіб, які вчинили злочини, а й на ті дані, що характеризують розвиток (зміну) інших соціальних процесів, які в будь-який спосіб упливають на злочинність. Факторів, що безпосередньо й опосередковано впливають на злочинність, надзвичайно багато. Прогнозуючи, зокрема, злочинність слід брати до уваги такі фактори, як поява нових форм власності, підвищення чи зниження рівня добро­буту населення, розшарування населення на багатих і бідних, безробіття, міграцію, стан моралі, ставлення населення до норм права, діяльності правоохоронних органів тощо.
Метою кримінологічного прогнозування (відповідно до предмета кримінології) є встановлення всіх параметрів злочинності в перспективі, виявлення на цій основі небажаних тенденцій та пошук засобів їх зміни у позитивному напрямі.

Войти с помощью: 
Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Будем рады вашим мыслям, пожалуйста, прокомментируйте.x
()
x