Класифікація профілактичних заходів

Головними підставами класифікації профілактичних заходів є суб’єкти та об’єкти профілактики, її завдання, форми і методи, ступінь правового регулювання попереджувальної діяльності.
Заходи загальної профілактики поділяються:
1. За суб’єктом – на загальні і спеціальні. Загальні заходи застосовуються тими суб’єктами, для яких попереджувальна діяльність не є основною функцією. Спеціальні заходи використовують суб’єкти, для яких ця діяльність є основною або однією з головних;
2. За об’єктом – на заходи попередження будь-яких злочинів; заходи попередження окремих видів злочинів (неповнолітніх, насильницьких, рецидивних, тощо); заходи попередження конкретних злочинів;
3. За характером завдання – на заходи спрямовані на виявлення детермінантів злочинів, та заходи, спрямовані на усунення (нейтралізацію) цих детермінантів;
4. За організаційною формою – на заходи-сигнали і заходи-дії.
Заходами-сигналами є інформація про необхідність цілеспрямованого впливу на виявлені криміногенні фактори (подання органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, окремі ухвали судів). Ці заходи, як правило, здійснюють спеціальні суб’єкти попереджувальної діяльності.
Заходи-дії — це робота інших суб’єктів над усуненням виявлених детермінантів злочинів. Вони в свою чергу поділяються на: організаційні, економічні, правові, моральні, технічні (ефективне використання патрудьно-постової служби, вдосконалення бухгалтерського обліку, використання сучасних обчислювальних пристроїв, сигналізації тощо);
5. За ступенем правового регулювання – на заходи правового і неправового характеру.
Заходи індивідуальної профілактикизалежно від завдань, на вирішення яких вони спрямовані, можна поділити на три групи:
1. Інформаційні;
2. Заходи впливу;
3. Заходи контролю;
До інформаційних належать такі, що спрямовані на виявлення осіб, які потребують профілактичного впливу, а також збирання необхідних відомостей про них, аби правильно побудувати роботу з ними.
Заходи впливу покликані забезпечити усунення дефектів соціалізації особи і тим самим уберегти її від вчинення злочину.
Заходи контролю спрямовані на перевірку ефективності застосування заходів впливу, і залежно від цього, мають визнати їх достатніми або намітити додаткові заходи профілактики.
Заходи індивідуальної профілактики можна також розділити на заходи переконання, примусу і допомоги.
В кримінології виділяють в окремий підвид ранню профілактику злочинів. Під слід розуміти спеціальну діяльність щодо виправлення і перевиховання особи, чия поведінка відхиляється від моральних та правових норм, але ще не стала злочинною.

 
Питання для самостійного опрацювання:
1. Поняття, цілі, завдання, функції та межі профілактики злочинів.
2. Система профілактики злочинів.
3. Класифікація профілактичних заходів.
4. Заходи загальної профілактики.
5. Заходи індивідуальної профілактики.
6. Методи і форми профілактичної діяльності
Література:
1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии. – М., 1989
2. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000
3. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.;2001
4. Лановенко И.П. и др. Расследование и предупреждение преступлений.-Киев, 1970
5. Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью.-М., 1996
6. Голина В.В. Криминологическая профилактика преступлений.-Киев, 1989
7. Криминология и профилактика преступлений.-М., 1989
8. Материали VIII Конгресса ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями.-Киев, 1991
9. Жалінський А.Є., Костицький М.В. Ефективність профілактики злочинів і кримінологічна інформація.-Львів, 1980.
Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика
10.преступлений.-Киев, 1980
11.Комплексна програма профілактики злочинності на 2006-2008 роки.
12.Проект Закону України “Про профілактику злочинів” від 12.05.1998 р.