У кримінологічному прогнозуванні використовуються певні методи

Найпоширенішим є метод екстраполяції. Його сутність полягає у порівнянні минулого й сучасного станів досліджуваного об’єкта та перенесенні на майбутнє виявлених закономірностей його розвитку.
Недоліком цього методу є те, що він забезпечує потрібний ступінь достовірності лише в короткострокових прогнозах і за умови достатньої стабільності суспільних відносин.
Точнішим є метод моделювання. Він передбачає прогнозування кількісних характеристик злочинності, які відображають її залежність від дії соціально-економічних, політичних, ідеологічних, правових та інших чинників. Підставивши у модель значення факторів, що обумовлюють злочинність на прогнозований період, визначають її майбутній стан. Складність даного методу полягає у тому, що ще недостатньо вивчені всі чинники злочинності, механізм їх взаємодії та сила впливу кожного з них на злочинність. Мало використовуються математичні методи та комп’ютерні технології обробки емпіричного матеріалу.
Якість кримінологічних прогнозів підвищується при поєднанні екстраполяції і моделювання з методами експертних оцінок. Останній полягає в узагальненні думок фахівців щодо можливих змін кількісних і якісних показників злочинності за прогнозований проміжок часу. Існують певні правила збирання, обробки, аналізу й узагальнення експертних оцінок.
У процесі кримінологічного прогнозування виконуються такі завдання:
— з’ясування показників, які характеризують розвиток або зміну злочинності в ретроспективі, виявлення на основі цього небажаних тенденцій і закономірностей, встановлення способів їх зміни в необхідному напрямку;
— з’ясування всіх обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів;
— розроблення загальної концепції боротьби зі злочинністю, складовою частиною якої є вибір оптимального розвитку правоохоронних органів;
— встановлення можливих змін у рівні, структурі та динаміці злочинності в майбутньому та виявлення обставин, які сприяють таким змінам.
До кримінологічного прогнозування висуваються певні вимоги:
— неупередженості прогнозування — полягає в тому, що прогноз злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину;
— обґрунтованості прогнозування — полягає в тому, що останнє повинно ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів у їхній динаміці;
— надійності — полягає в тому, що високий ступінь прогнозу має здійснюватися з високим ступенем достовірності.
Надійність як результат неупередженості й обґрунтованості проявляється у високому ступені його достовірності. Від достовірності (надійності) прогнозу залежить його практична цінність.

Види кримінологічного прогнозування:
— прогнозування розвитку науки кримінологи;
— прогнозування злочинності;
— індивідуальний прогноз.
Прогнозування розвитку науки кримінології передбачає прогнозування кримінологічних досліджень і визначення перспективи розвитку конкретних напрямків науки кримінології.
Прогнозування злочинності передбачає відповіді на запитання:
— якими із заданою ймовірністю на відповідний термін будуть основні показники злочинності (рівень, структура, характер, динаміка);
— яка ймовірність змін у злочинності загалом та її певних категорій;
— які чинники та з якою інтенсивністю впливатимуть на злочинність;
— які категорії осіб можуть поповнити коло злочинців;
— які засоби найбільш придатні для боротьби зі злочинністю?
Самостійним видом прогнозу є прогнозування індивідуальної злочинної поведінки, під яким розуміють визначення ймовірності вчинення злочину в майбутньому конкретною особою. Індивідуальне прогнозування виходить із психології особи та її попередньої діяльності. Крім того, на індивіда як члена визначеної групи поширюються певною мірою і статистичні закономірності цієї групи.
Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях масового соціального явища та може здійснюватися на кількох рівнях:
— злочинності загалом;
— певної категорії злочинності (рецидивної, насильницької, неповнолітніх та ін.);
— конкретних видів злочинів (убивство, вимагання, бандитизм тощо).
— у межах різних соціальних груп (що сформовані за певними ознаками, такими як: сімейний стан, вік, професія, освіта).